Автор: Вікторія Ворона

Дата: 2012-07-15

МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ. (УЖГОРОДСЬКИЙ СКАНСЕН*)

адмін будівля музею УжгородУжгородський скансен представляє собою Закарпаття в мініатюрі.

Тут представлені зразки будівель та садиб закарпатців низинних районів – це русини-долиняни, румини та угорці, а також горян – бойки та гуцули.

В музеї зібрано більше 20 споруд різного призначення церква, школа, корчма, кузня, млин.
Почали будувати музей в 1965р. для відвідувачів відкрився в 1970р. Займає 4га. (Для порівняння Національний музей архітект.та побуту України („Пирогово”) займає 150 га і експонує більше 300експонатів. Відкритий в 1976р.)
Місцевість, на якій розміщено скансен, в ХІХ ст. використовувалась як кладовище і носила назву "Могильний сад".

*Скансен (швед skans — зАмок) спочатку це було помістя шведського графа де вивчали бойове мистецтво. Потім помістя викупили і на його місці створили перший в світі музей під відкритим небом збудований в Швеціі в Стокгольмі 1891р. Відтоді скансеном називають музей під відкритим небом. Тепер там налічується до 150 будинків 18-20ст, звіринець, акваріум.

Деревяна церква.

Шелестівська деревяна церкваШелестівська церква збудована у 1777р. у с.Шелестів мукач.р-н). В 1927 перевезена в Мукачево, пізніше у 1976р. перенесена в Ужгород.
Пам'ятка являє собою класичний зразок лемківської школи зодчества.
Церква унікальна своїм архітектурним стилем. Майстру вдалось поєднати два народні архітектурні стилі: шатровий і барочний.
Михайлівська церква рублена з дубових брусів, покрита гонтом (деревяні дощечки), тризрубна, триверха. Вежі над навою та вівтарем споруджені у вигляді 5-ступінчатих шатрів, які завершуються барочними банями і голівками. Зруби бабинця і нави однакової ширини, вівтаря - вужчий. Зруби бабинця і нави оперізує опасання на різних стовбах. Кутові з'єднання виконані врубками в простий замок без залишку. Над бабинцем збудована струнких пропорцій дзвіниця.

В інтер'єрі виділяється 4-хярусний іконостас, оздобленний різьбленим орнаментом рослинного характеру. Він змонтований з ікон XVII-XIX ст.
Церква збудована без залізних цвяхів, дерев’яні є. Залізні цвяхи не використовували тому що ржавіють і цим руйнують деревину.

Шелестівська церквадеревяний іконостасдеревяна церква Ужгородського музею

Каплиця та дзвони.

Каплиця з с. Новоселиця Міжгірського району. XIXст.
Каплиця складена з тесаних дерев'яних брусів, скріплених на кутах замком "на зуб". Дах чотирисхилий, пірамідальної форми, покритий дранкою. В інтер'єрі каплиці розміщена дерев'яна скульптурна група "Розп'яття з пристоячими". Скульптури вирізьблені з липи, покриті грунтом, розфарбовані.
В музеї встановлена в 1982р.

Дзвони відлиті на людські пожертви у 1925р. в с.Малі Геївці Ужгородського р-ну майстром Егрі Ференцем.

каплицякаплицядзвони

Гончарна піч.

гончарна піч Ужгородгончарна пічГончарна піч (реконструйована) з Виноградівського р-ну. Печі такого типу використовувалися для випалу виробів з глини. Основа печі вимощена з каменю, стіни виліплені з вальків способом наліпу. Ззовні і зсередини піч обмазана глиною. У нижній частині з двох протилежних боків розміщені отвори - "петьки", укріплені цеглою, в яких розкладався вогонь.

Народна школа

класшкола Ужгородський скансенкімната вчителя

Народна школа з с.Синевірська поляна Міжгірського р-ну.
Експонована школа – своєрідна пам’ятка народного будівництва другої половини XIXст. (1883р) Це типове сільське житло, однак, більше за розміром та дещо з порушеним принципом тридільності у внутрішньому плануванні української хати:хижа+сіни+комора+хижка.
Школа побудована із смерекового дерева традиційною зрубною технікою. На масивних підвалинах (підліжницях, підлогах), зведені вінці, які зв’язані на кутах у прості замки з випусками. На випусках підвалин, вздовж головного фасаду, відкрита галерея. Дах чотирисхилий, крокви кріпляться мміж собою горизонтально прибитими латами, на які прибито драницю. Підлога в хижі і хижці глинобитна, у коморі і сінях з товстих колотих дощок. У велеиій „хижі” (клас) розміщені лавки і столи, за якими учні навчалися. Письмові вправи виконувались на спеціальних грифельних дощечках грифельними стержнями. Біля стіни стіл вчителя, рахівния, дошка (табла).

Опалювався клас метелевою піччю. Направо з сіней входи у комору та „хижку”. В останній відтворено інтер’єр житла вчителя: ліжко, стіл-скриня, стільці та хатнє начиння. У коморі експонуються матеріали з історії розвитку освіти і боротьби за збереження рідної мови на Закарпатті в минулому.

Корчма

корчмаКорчма збудована у 1860их в с. Верхній Бистрий (Міжгірський р-н). Внутрішнє планування, на відміну від сільських хат, ускладнене; внаслідок влаштування повздовжніх і поперечних перегородок утворено шість приміщень: корчма з шинком, кухня, спальня, комора, сіни, янкір (нічліжка).   

Основою інтер’єру був шинок. Зліва від входу, під стінкою, був довгий стіл з двома лавицями. Шинок корчми реконструйований згідно зі свідченнями старожилів. У великій кімнаті корчми експонується виставка с/г знарядь праці трудівника Закарпаття в минулому. У музей корчма перевезена в 1975р.

Гуцульська гражда (багатий гуцул).

гражда багатого гуцуласадиба багатого гуцулахата багатого гуцула

Гражда (огорожа) - це найпоширеніший тип гуцульської садиби у вигляді замкнутого двору, що об'єднує житлові і господарські приміщення.
Перевезена в музей із присілка Стебний Рахівського району у 1967р.
Гражда збудована зрубною технікою, утворює складну конфігурацію, споруди якої розташовані у два ряди. Перший ряд складає трикамерне житло з прибудованими коморами та хлівами для вівців. Другий ряд - хлів, надвірна комора і дроварня. Всі будови обнесені високим глухим парканом з вхідними воротами і хвіртками.
В мінулому „гранда” була житлом заможного селянина.

Гуцульська хата (бідний гуцул).

хата бідного гуцулаГУЦУЛЬСЬКА хата, (Рахівський р-н) с. Кевелів.
Репрезентує в музеї житло гуцула-бідняка, про що свідчить планування житла, його інтер’єр. Ця хата є зразком гуцульського народного будівництва XVIII-XIXст. Спочатку стояла на горі Подерей, була курною. Двічі переносилася, про що свідчать дати 1811 і 1865, вирізані на „протесі” між вікнами.
стіл з видовбаними мискамиТрикамерна (кімната - сіни - комора), Зруб хати зведено з колотих надвоє ясинових колод - протес, що мають в діаметрі 50-60 см і з'єднуються на кутах у "сліпий замок". Долівка глинобитна. Дах високий, чотирисхилий, із зрізаними фронтонами, покритий дошками-дранками. В інтер'єрі виділяється глинобитна піч, також цікавий стіл з видовбаними у стільниці мисками - "довбанками".

Кузня

кузняКузня Тячівський р-н. с.Дубове. 19-20ст.
Побудована з смерекових брусів, які з’єднані на кутах замком „у лапу”. Дах кузні двосхилий, з усіченим фронтонами, покритий драницею.
З боку входу, на виступах поздовжніх брусів влаштовано навіс, під яким підковували коней. Кузня має два вікна. Стіни всередині і стеля обмазані глиною, яка є добрим вогнетривким матеріалом і запобігає пожежі.
У кузні – відповідне обладнання, знаряддя та інструменти для викоговлення необхідних у господарств селян речей з металу: ковальський міх, яким через спеціальну трубу-фурму подається струмінь повітря в горно, масивне ковадло з ковальським молотком і кліщами. На довгому столі біля стіни знаходяться кліщі, зубила, пробійники, долота, лещата. Справа від входу встановлений спеціальний пристрій для свердління металу.

Хата бойків. (довга хижа)

довга хижаТипова садиба закарпатських БОЙКІВ с. ХІХ ст. з с. Гусний
Перевезена в музей в 1967р. і є типовив житлом закарпатських бойків середини ХІХ ст.. Споруджена на кам’яному фундаменті, стіни зведені з деревяних брусів.

(Великоберезнянський р-н). . Садиба відноситься до типу "довга хижа": житлове приміщення (сіни - кімната - комора) та господарська частина (хлів - стодола) знаходяться під одним дахом. Дах чотирисхилий, покритий соломою. Хата курна, піч без димаря. З фасадного боку хати - галерея. Наскрізний вхід веде до присадибної ділянки. Належала селяну-бідняку.

Садиба русинів.

хата з Ракошинапіч хати з Ракошинакімната хати з Ракошина

Садиба з села Ракошиио Мукачівського району.
Народне будівництво, архітектура та побут селян Мукачівського району в музеї представлено хатою з села Ракошино, побудованої в 1869 р. І перевезеної в музей у 1969 р. Хата має кам’яний фундамент, дерев’яні стіни, обмазані зі зовнішньої та внутрішньої сторін глиною. Дах хати двосхилий з усіченим фронтоном, покритий гонтом. Напіввідкрита галерея побудована з тесаних дощок га стовпів, оздоблена різьбою. Житло трикамерне: хата+сіни+хата.
Речі побуту відтворюють землеробський напрямок господарювання селян Мукачівщиии другої половини ХІХ ст. В сінях — глинокам' яна піч для випікання хліба, дерев’яний та інший посуд хатнього вжитку. Жила кімната виконувала роль кухні. Тут все необхідне для щоденного господарювання: плита, керамічний посуд, скриня з одягом.
Кімната (світлиця) має два застелені ліжка, велику лавицю-скриню для святкового одягу, стіл, чавунну плиту. На обстановці в хаті відчутний вплив міської культури другої половини ХІХ ст.. Хата належала гр. Ю.Ю. Коцібану. Вона представляє народне житло та побут селянина-середняка. На території садиби знаходиться кіш-комора, хлівець та голуб'ятник.

хлівхлівголубятник

Амбар-Кіш із села Руське Мукачівського району
Кіш побудовано в 1886 р. Споруда стоїть на невисокому кам'яному фундаменті. В'язка каменю — "суха". Будівля двоярусна Перший поверх — комора, другий ("куш", "сушарка"), де просушувались та оброблялись качани кукурудзи та просушувалось зерно. Кіш належав гр. І.І. Біцку. В музеї з 1983 року.

Водяний млин.

водяний млинВодяний млин з с. Колочава (Міжгірський р-н). Принцип роботи млина: на велике дерев'яне колесо падає вода і приводить його в рух. Колесо, обертаючись, приводить в рух вал і інше колесо, зубці якого ("ціви") почергово потрапляють на веретено із залізним валиком. Валик рухає кам'яні жорна, в яких і відбувається помол. Жорна знаходяться в "тулубі", складеному з дерев'яних брусочків. Зверху знаходиться "кіш" - барабан, в який засипається зерно. Мливо поступає в ящик.
Млин має два приміщення – одне для механізмів млина, друге – тимчасове житло для млинаря, де знаходяться піч, стіл, лава, мисник.

Валило (Пральна машина)

валиловалило на СиневиріВалило - це простий конусоподібний пристрій з товстих дошок для валяння вовни. В ньому вироби з вовни (ліжники, гуні) ущільнювали та одержували ворс шляхом шести-восьмигодинного валяння. Вода, що з великою силою падає згори, "валяє" - обертає виріб, надаючи відповідної щільності та вибиваючи кінці спряденої вовни.

Угорський тип садиб.

Угорський тип садибУгорська хатаХата збудована у 1879 у с. Вишково (нині смт Хустського р-ну).
Являє собою один з типів житла угорського населення Закарпаття, в якому відчувається вплив українських будівельних традицій. Хата збудована зрубною технікою з дуба на високому кам'яному фундаменті. Дах крокв'яної конструкції, високий, чотирисхилий, покритий гонтом. Вздовж двох стін влаштована напіввідкрита галерея. Вхідні двері прикрашені різьбленими шестипелюстковими розеткми. Хата має своєрідне планування: спочатку це було тридільне житло (кімната - сіни - комора), однак після перебудови комора також стає кімнатою, її фасадна стіна виноситься за рахунок галереї та в неї влаштовується окремий вхід; крім того від глухої стіни відгороджується приміщення комірчини з погребом.

Румунський тип садиб.

ворота румунської садибиРумунський тип садибрумунська садиба

Хата з села Середнє Водяне Рахівського району .
Тип трикамерного житла початку ХХст. румунського населення, що проживає на Закарпатті. В музей перевезена у 1969р. Хата побудована на високому фундаменті, стіни виведені з дубового дерева. Дах чотирисхилий, покритий драницею. Житло має дві кімнати, одна – світлиця, друга – житлова. Між кімнатами – сіни, які використовувалися як кухня. В сінях відтворено вівчарське господарство, яке є традиційним заняттям румунського населення Закарпаття. Тут дерев’яний посуд для вироблення овечого сиру, „вурди”, особисті речі вівчаря.
Будинок прикрашає різьблена галерея. На грядці та мішках у світлиці вироби народного художнього ткацького та килимарського промислів. Румунське житло на Закарпатті не має своєї типології. Воно зазнало впливу дерев’яної архітектури українського населення гірських районів краю.

Житло і побут є типовим для селянина-середняка.


Щоб більше дізнатись про місто Ужгород варто також відвідати:

Ужгородський Замок (краєзнавчий музей)

Історичний центр Ужгорода

Переглядів:
959
:Проголосувало
1

 

Оцінити: 1 2 3 4 5

Коментарі до замітки:

Додати ваш коментар

Введіть обчислення

мінус три =